"Ракети — не єдина загроза": що заважає Україні готуватися до зими — Харченко

Підготовка України до зимового періоду знову опиняється в центрі уваги, адже стабільність енергосистеми визначатиме не лише комфорт населення, а й роботу промисловості, транспорту, лікарень та критичної інфраструктури. Водночас, як наголошує енергетичний експерт Олександр Харченко, головна небезпека для країни полягає не тільки в ракетних ударах. Ситуацію можуть ускладнити накопичені проблеми в енергетиці, недостатня готовність окремих об’єктів і брак часу для повноцінного відновлення.

Україна входить у холодний сезон в умовах тривалої війни, коли енергетична інфраструктура залишається однією з головних цілей противника. Після попередніх атак мережі та генерувальні потужності працюють із підвищеним навантаженням, а резерв міцності в багатьох регіонах обмежений. Навіть за відсутності масштабних обстрілів система може зіткнутися з труднощами через аварії, дефіцит обладнання, складну логістику або різке зростання споживання під час морозів.

Чому ракетна загроза — лише частина проблеми

Обстріли енергетичних об’єктів залишаються найбільш очевидним ризиком. Пошкодження електростанцій, підстанцій, магістральних ліній передачі та газової інфраструктури здатне за короткий час позбавити електроенергії цілі міста. Однак зима створює для енергосистеми додаткове навантаження навіть у відносно спокійні періоди. Коли температура знижується, люди одночасно вмикають обігрівачі, теплові насоси та інше обладнання, через що споживання різко зростає.

За словами Олександра Харченка, Україні важливо оцінювати не лише потенційну силу нових атак, а й реальний стан системи після попередніх пошкоджень. Частина обладнання могла бути відновлена тимчасово або працювати з обмеженнями. Якщо кілька великих об’єктів одночасно вийдуть з ладу через аварії чи перевантаження, наслідки можуть бути співмірними з результатами ракетного удару. Саме тому стійкість енергетики залежить від технічної підготовки, запасів обладнання та швидкості ремонтних бригад.

Окремою проблемою є кадровий ресурс. Енергетики працюють у надзвичайно складних умовах, часто ремонтують мережі під загрозою повторних атак і змушені діяти в умовах дефіциту часу. Для швидкого відновлення електропостачання потрібні фахівці, спеціальна техніка, трансформатори, кабельна продукція та інші комплектуючі. Якщо необхідні матеріали закуповуються із запізненням, навіть незначна аварія може перетворитися на тривале відключення.

Слабкі місця підготовки до опалювального сезону

Проблеми можуть виникати не лише в електроенергетиці. Надійність опалення залежить від стану тепломереж, котелень, міських трубопроводів і систем водопостачання. У багатьох населених пунктах ці об’єкти давно потребують модернізації, але повномасштабна війна змушує спрямовувати кошти передусім на аварійні ремонти. У результаті теплові мережі залишаються вразливими до поривів, гідравлічних ударів і тривалих перебоїв з електрикою.

Ще один виклик — залежність теплопостачання від електроенергії. Навіть за наявності газу чи іншого палива котельня не зможе повноцінно працювати без насосів, автоматики та систем керування. Тому резервні генератори для критичних об’єктів є не додатковою перевагою, а необхідною умовою проходження зими. Водночас генератори потребують пального, технічного обслуговування та чіткого плану використання. Без цього обладнання може виявитися формально наявним, але фактично непридатним для тривалої роботи.

Ризики посилює і нерівномірність підготовки регіонів. Великі міста зазвичай мають більше ресурсів для закупівлі резервного обладнання та створення пунктів обігріву. Натомість невеликі громади можуть залишатися залежними від одного джерела тепла або однієї підстанції. У разі пошкодження такого об’єкта швидко організувати альтернативне постачання буде складно. Саме тому підготовка до зими має враховувати не тільки загальнонаціональні показники, а й стан конкретних громад.

Що може зменшити наслідки перебоїв

Експерти наголошують, що енергетична безпека потребує комплексного підходу. Україні важливо збільшувати кількість розподіленої генерації, розміщуючи менші електростанції ближче до споживачів. Така модель не усуває загрозу повністю, але зменшує залежність від кількох великих об’єктів. Додаткову роль можуть відіграти когенераційні установки, газові турбіни, сонячні електростанції з накопичувачами та інші локальні рішення.

Не менш важливо захищати вже наявні об’єкти. Фізичне укриття підстанцій, посилення протиповітряної оборони, створення запасів трансформаторів і кабелю, а також заздалегідь підготовлені ремонтні маршрути здатні скоротити час відновлення. У кризовій ситуації значення має кожна година, адже тривала відсутність електрики взимку впливає на водопостачання, зв’язок, роботу медичних установ і функціонування бізнесу.

Для населення важливими залишаються прості, але системні заходи: резервне освітлення, заряджені павербанки, запас питної води, базових продуктів і необхідних ліків. Водночас відповідальність не можна перекладати лише на громадян. Держава та місцева влада мають забезпечити роботу пунктів незламності, доступ до тепла, зв’язку й медичної допомоги. Такі центри повинні мати реальні запаси пального та обладнання, а не існувати лише у звітності.

Підготовка до зими — це також питання чесної комунікації. Люди мають заздалегідь розуміти, за яких умов можливі графіки відключень, як довго можуть тривати аварійні роботи та куди звертатися у разі проблем. Прозорі пояснення зменшують паніку й допомагають домогосподарствам та підприємствам планувати споживання.

Таким чином, ризики зимового періоду для України формуються одразу кількома чинниками: ракетними атаками, зношеністю мереж, дефіцитом обладнання, перевантаженням системи та нерівномірною готовністю регіонів. Як підкреслює Олександр Харченко, розраховувати лише на відсутність масованих ударів небезпечно. Стійкість енергетики визначатиметься тим, наскільки швидко країна зможе відновлювати пошкоджені об’єкти, використовувати локальну генерацію та забезпечувати громадян теплом і світлом у найскладніші дні.