Росія постачає Ірану ракети для війни зі США: Bloomberg розкрив деталі

Росія могла передати Ірану ракети, військові технології та розвідувальну підтримку, необхідні для посилення його потенціалу у можливому протистоянні зі США. Західні чиновники вважають, що Тегеран зумів зберегти значні запаси ракет і безпілотників після серії атак, а допомога з боку Москви здатна додатково розширити можливості іранських збройних сил.

За оцінками співрозмовників, на яких посилається Bloomberg, співпраця між росією та Іраном останніми роками стала значно тіснішою. Вона охоплює не лише постачання озброєння, а й обмін технологіями, супутниковими знімками, розвідувальною інформацією та досвідом ведення сучасної війни. Така взаємодія може мати важливе значення для Тегерану в умовах зростання напруженості у відносинах зі Сполученими Штатами.

Яку підтримку росія могла надати Ірану

Іран протягом тривалого часу розвиває власну ракетну програму та виробництво безпілотників. Водночас західні чиновники припускають, що російські поставки могли посилити окремі напрямки іранського військового потенціалу. Йдеться про ракети, компоненти для їхнього виробництва, системи наведення, засоби зв’язку та технології, які допомагають підвищувати точність ударів.

Окрему увагу привертає можливий обмін супутниковими та розвідувальними даними. Росія має значні можливості для збору інформації за допомогою супутників, безпілотних систем і розвідувальних комплексів. Передача таких даних Ірану могла б допомогти визначати розташування військових об’єктів, оцінювати результати ударів і планувати нові атаки.

За словами західних представників, Москва могла надавати Тегерану інформацію ще до того, як стало відомо про можливі поставки ракет. Це свідчить про поступове поглиблення військового партнерства між двома країнами. Співпраця може бути взаємовигідною: Іран отримує доступ до нових технологій і розвідданих, а росія — до іранських безпілотників, компонентів та практичного досвіду їх застосування.

Водночас конкретні обсяги можливих поставок і перелік переданих систем залишаються невідомими. Частина інформації може бути засекреченою, а окремі оцінки ґрунтуються на даних розвідки, які не можуть бути оприлюднені повністю. Тому західні урядовці обережно говорять саме про можливі передачі та підготовку до них, а не про підтверджену масштабну операцію.

Іран зберіг ракетний потенціал після атак

Попри попередні удари по військовій інфраструктурі та об’єктах, пов’язаних із виробництвом озброєнь, Іран, за оцінками Заходу, не втратив значну частину свого ракетного потенціалу. Тегеран міг заздалегідь розосередити запаси, перемістити частину ракет до захищених сховищ або зберегти виробничі потужності в підземних комплексах.

Іранська армія та Корпус вартових ісламської революції мають у розпорядженні різні типи балістичних і крилатих ракет. Їхні характеристики відрізняються за дальністю, точністю та типом бойової частини. Частина ракет призначена для ураження військових баз і стратегічних об’єктів, тоді як інші можуть використовуватися для атак по інфраструктурі, енергетичних об’єктах або системах протиповітряної оборони.

Збереження запасів ракет і дронів дає Ірану можливість підтримувати тривалі кампанії, завдавати повторних ударів і створювати додаткове навантаження на американську систему протиракетної оборони. Масоване застосування безпілотників разом із ракетами може бути спрямоване на виснаження запасів перехоплювачів та ускладнення роботи радарів.

Іран також має досвід використання недорогих ударних дронів, які можуть запускатися одночасно з різних напрямків. Навіть якщо частину таких апаратів вдається знищити, окремі безпілотники можуть прориватися до цілей або змушувати противника витрачати дорожчі ракети-перехоплювачі. Саме тому поєднання іранських дронів із ракетними системами вважається серйозним викликом для США та їхніх союзників.

Чому співпраця Москви і Тегерана важлива для США

Можливі російські поставки Ірану здатні змінити баланс сил на Близькому Сході. Якщо Тегеран отримає додаткові ракети, розвідувальні дані або технології для підвищення точності ударів, це може посилити загрозу для американських військових об’єктів у регіоні. Потенційними цілями можуть стати бази США, кораблі, логістичні центри та об’єкти союзників Вашингтона.

Для Сполучених Штатів особливо важливою є можливість використання росією власних розвідувальних ресурсів на користь Ірану. Супутникові знімки та дані про переміщення військ можуть допомогти Тегерану краще планувати атаки. Крім того, така інформація здатна скоротити час між визначенням цілі та запуском ракети, що ускладнює реагування систем протиповітряної оборони.

Партнерство росії та Ірану також має ширший геополітичний вимір. Обидві країни перебувають під санкціями та протистоять політиці США і західних держав. Вони зацікавлені у створенні альтернативних каналів торгівлі, військової співпраці та обміну технологіями. На цьому тлі постачання озброєнь може бути частиною масштабнішої домовленості, яка включає енергетику, промисловість, транспорт і розвідку.

Водночас така співпраця може призвести до нових санкцій проти росії та Ірану. Вашингтон і його союзники, ймовірно, розглядатимуть можливі ракетні поставки як фактор, що підвищує ризик ескалації. У відповідь можуть бути запроваджені обмеження проти компаній, банків, посередників і структур, які допомагають перевозити військові компоненти.

Експерти наголошують, що сама інформація про можливу передачу ракет не означає неминучого початку прямої війни між Іраном і США. Однак вона свідчить про зростання рівня готовності сторін до затяжного протистояння. Тегеран може використовувати ракети та безпілотники як інструмент стримування, тоді як Вашингтон намагатиметься посилити захист своїх сил і переконати союзників у готовності відповісти на будь-які атаки.

Найближчим часом ключовим питанням залишатиметься те, наскільки масштабною є російська підтримка Ірану. Якщо йдеться лише про обмежений обмін технологіями, наслідки можуть бути контрольованими. Проте систематичне постачання ракет, супутникових даних і засобів наведення здатне суттєво підвищити військові ризики на Близькому Сході та створити нову кризу у відносинах між росією, Іраном і США.