РФ знищила близько 13 млн українських книжок за літо — The Guardian

Російські атаки на українське книговидання влітку 2026 року досягли безпрецедентного масштабу. За приблизними підрахунками, протягом кількох місяців було знищено близько 13 мільйонів українських книжок. Йдеться не лише про втрату паперових примірників, а й про серйозний удар по культурній інфраструктурі, видавничій галузі, системі освіти та доступу громадян до українського слова.

Масовані обстріли складських приміщень, друкарень, логістичних центрів і підприємств, пов’язаних із розповсюдженням книжкової продукції, фактично перетворили культурну сферу на одну з цілей російської агресії. Як пише The Guardian, масштаби знищення книжок в Україні влітку стали одними з найбільших за весь період повномасштабної війни. Остаточні цифри можуть змінюватися, оскільки частина підприємств досі не має можливості провести повну інвентаризацію збитків.

Знищення книжок як удар по українській культурі

Книжка є не просто товаром, який можна надрукувати повторно. У кожному накладі зберігаються результати роботи авторів, редакторів, перекладачів, ілюстраторів, дизайнерів, коректорів, друкарів і працівників книгарень. Втрата мільйонів примірників означає зникнення готових видань із бібліотек, навчальних закладів, магазинів і домашніх колекцій. Частину з них видавці можуть відновити, однак деякі книжки вже не надрукують у найближчі роки через брак коштів, паперу, обладнання або безпечних виробничих майданчиків.

Особливо вразливими виявилися дитячі видання, підручники, навчальна література, книжки для дошкільнят і твори сучасних українських авторів. Саме такі видання часто друкують значними накладами, адже вони потрібні школам, бібліотекам та родинам по всій країні. Якщо склад із готовою продукцією знищується, діти та вчителі втрачають доступ до матеріалів, які мали використовуватися протягом навчального року.

Удар по книговиданню має і символічне значення. Російська агресія спрямована не лише на захоплення територій, а й на послаблення української ідентичності. Українська мова, історія, література та пам’ять є важливими складовими державності, тому атаки на книжки можуть розглядатися як частина ширшої політики культурного знищення. Знищення накладів не стирає змісту творів, але обмежує їхню доступність і створює додаткові перешкоди для поширення українського культурного продукту.

Яких наслідків зазнала видавнича галузь

Український книжковий ринок і до повномасштабного вторгнення працював в умовах обмежених ресурсів. Видавці залежали від стабільної роботи друкарень, постачання паперу, електроенергії, транспорту та роздрібної торгівлі. Воєнні ризики ускладнили кожен етап виробництва. Після знищення великих запасів готової продукції компанії змушені одночасно відновлювати наклади, шукати нові приміщення, переглядати плани та збирати кошти на повторний друк.

Знищення книжок також створює ланцюгову фінансову проблему. Видавництво спочатку оплачує роботу над рукописом, редактуру, переклад, дизайн і друк. Якщо готовий наклад згорає або стає непридатним через обстріл, ці витрати не повертаються. Потрібні додаткові кошти на папір, поліграфічні послуги, пакування і доставку. Для невеликих видавництв така втрата може стати критичною та поставити під загрозу подальше існування.

Окремою проблемою є порушення роботи книжкової логістики. Навіть ті примірники, які вдалося зберегти, не завжди можуть швидко потрапити до читачів. Пошкоджені дороги, перебої з електропостачанням, небезпека для водіїв і працівників складів збільшують терміни доставки та вартість перевезень. У результаті книжки дорожчають, а невеликі книгарні в регіонах отримують менше нових видань.

Постраждали й автори. Для письменників та ілюстраторів наклад є способом донести роботу до аудиторії, отримати винагороду та продовжити професійну діяльність. Коли книжки фізично знищені, автори втрачають не лише потенційний дохід, а й можливість брати участь у презентаціях, фестивалях, освітніх програмах і міжнародному просуванні української літератури.

Як Україна може відновити книжкові фонди

Відновлення знищених запасів потребуватиме скоординованої роботи держави, видавців, благодійних організацій, бібліотек і читачів. Насамперед необхідно зафіксувати повний обсяг збитків, визначити найбільш потрібні видання та забезпечити їхній пріоритетний повторний друк. Особливу увагу варто приділити підручникам, книжкам для дітей, літературі українською мовою та виданням, які використовують у навчальних і реабілітаційних програмах.

Важливим напрямом може стати створення розподіленої системи зберігання. Великі централізовані склади залишаються вразливими під час ракетних і дронових атак, тому книжкові запаси доцільно розміщувати в кількох безпечніших регіонах. Це не усуне загрозу повністю, але допоможе не допустити одночасної втрати мільйонів примірників і зробить постачання стабільнішим.

Потрібно також підтримувати цифрове резервування книжкової спадщини. Електронні копії не можуть повністю замінити паперові видання, особливо в дитячій освіті та бібліотечній роботі, однак вони дають змогу зберегти тексти, ілюстрації та макети. За наявності правових підстав цифрові версії можуть тимчасово забезпечити доступ читачів до творів, повторний випуск яких через матеріальні причини відкладається.

Попри масштаб втрат, українське книговидання продовжує працювати. Видавці відновлюють виробництво, шукають альтернативні друкарні, переносять частину процесів у безпечніші області та розширюють співпрацю з бібліотеками. Читачі також можуть підтримати галузь, купуючи українські книжки, відвідуючи книгарні, долучаючись до зборів на відновлення накладів і передаючи видання до бібліотек та освітніх центрів.

Знищення близько 13 мільйонів книжок є величезною культурною та економічною втратою для України. Водночас ця трагедія демонструє, наскільки важливими для держави-агресора є українська мова, пам’ять і здатність суспільства розповідати власну історію. Відновлення кожного накладу стане не лише виробничим завданням, а й відповіддю на спробу позбавити українців доступу до власної культури. Кожна надрукована знову книжка означатиме, що українське слово вистояло й продовжує бути частиною життя наступних поколінь.